Історична довідка

Наш край у другій половині ХІХ століття 

У другій половині ХІХ століття на території, яку тепер займає Роздільнянський район, відбувалися ті ж процеси, які були притаманні для суспільно-політичного і економічного життя всієї велетенської Російської імперії того періоду. Відміна кріпосного права і буржуазно-демократичної реформи Олександра ІІ спричинили пожвавлення економічного розвитку та поширення капіталістичних виробничих відносин. Своєму виникненню Роздільна завдячує будівництву першої в Україні залізниці Одеса-Балта (1863-1865 р.р.). Одна зі станцій цієї залізниці отримала назву Роздільна так, як від неї відходило дві лінії на Паркани і Бірзулу. Залізниця Одеса-Балта покликана була зєднати великі хлібні ярмарки Балти з Одеським портом. Її будівництво було почато 4 травня 1863 року. Статут майбутньої Одесько-Балтської залізниці розглянув і власноруч затвердив імператор Олександр ІІ. Були прийняті постанови Херсонського і Подільського губернаторів, гласних Одеського градоначальства про виділення казенних земель і викуп земель у приватних осіб. Підрядником, який здійснював будівництво вказаної залізничної магістралі був барон Унгерн фон Штеренберг. Будівництво першої черги дороги Одеса-Балта з відгалуженням у бік Дністра Роздільна-Паркан, який подовжили до Тирасполя, принесли барону прибуток у розмірі 35 тис. карбованців асигнаціями, які він одержав після здачі залізниці у червні 1866 року. У вересні 1866 року дороги перейшли в підпорядкування Міністерства шляхів сполучення. Особлива комісія в «Акте освидетельствования» змушена була визнати, що на ділянці Роздільна-Тираспіль «укрепление откосов не сделано, вследствие чего на выемках образовались местами обвалы с засорением каналов», «недостаточное водоснабжение станций составляет самую слабую и неудовлетворительную сторону дороги». В цьому документі наводилася цікава цифра: у жовтні і листопаді 1866 року вага перевезеної води складала близько 15% перевезеного вантажу.
 Станція Роздільна відносилася до станції ІІ класу, Кучурган в ті часи був станцією ІІІ класу, а ось Калантаївка згідно з класифікацією дореволюційних залізничників була напівстанцією (полустанком).
 Залізниця в нашому краї в другій половині ХІХ століття стала потужним засобом модернізації тодішнього життя. У 1884 році станції Вигода і Карпове були обладнані механічною централізацією керування сигналами. У 1885 році Міністерство шляхів сполучення дозволило використати телефонний звязок під час керування рухом поїздів. Вже наприкінці ХІХ століття залізнична телефонна мережа в Одесі мала 253 апарати та була завдовжки 193 версти. Телефони були також на багатьох станціях, в тому числі в Роздільній і Карпове. Почалася розбудова телефонної мережі у бік Бесарабії, дріт було прокладено від Роздільної до Бендер. На станції Роздільна, як і на багатьох інших станціях Південно-Західної залізниці було обладнано електричне освітлення.
 В середині 90-х років ХІХ століття Роздільна являла собою невелике селище, що складалося з 20 дворів. Поряд із землянками та бараками стояли два шинки і пекарня, тут же знаходилася поштово-телеграфна контора і пункт метеорологічного спостереження, які давали інформацію машиністам потягів про рух поїздів і про стан погоди. Жили тоді в селищі 179 людей, які працювали переважно на залізниці. Робочий день для робітників складав 15-16 годин на добу, а їх заробіток склав 20-30 коп. в день. Треба зазначити, що за цінами ХІХ століття за 20 копійок можна було купити 1 пуд картоплі, а дійна корова коштувала в залежності від пори року від 25 до 35 крб.
 На станції Роздільна в ті часи існував ринок найму, куди сходилися в пошуках роботи знедолені люди з багатьох губерній Росії. Тяжке й безпросвітне життя, злидні, експлуатація робили людей прийнятними до революційних ідей. Особливо цим відзначалися представники робітництва, яких в Роздільній було чимало. Так, восени 1879 року ремонтний робітник Н.І. Крашенінніков привселюдно заявив: «Государь не заботится о робочих… многих обидел».
 Майже одночасно з заснуванням Роздільної було відкрито двокласне училище, яке утримувалося на кошти «Південно-Західної казенної залізної дороги».  Розташовувалося це одноповерхове приміщення біля залізниці.
 19 лютого 1861 року Олександр ІІ підписав «Маніфест» про скасування кріпосного права у Російській імперії, а також «Положення про селян», в якому були визначені основні засади селянської реформи. Цей історичної ваги документ мав величезне значення не тільки для тих регіонів Росії, для яких кріпосницькі відносини були традиційними на протязі багатьох століть, але й для таких регіонів, як Новоросія, де кріпосництво не встигло пустити глибокого коріння. Якщо в «корінних» губерніях феодально залежне селянство складало 60-70 % всього населення, то в Херсонській губернії тільки 31%. Царський уряд в нагороду за службу щедро жалував офіцерам російської армії чималі земельні ділянки. Такі земельні пожалування називалися «дачами». Відомими власниками таких дач на території, яку займає сучасний Роздільнянський район, були поміщицькі родини Біцілі, Курти та інші. Деяким з них вдавалося перетворити селян-переселенців, які селилися на їх землях, на кріпосних. Зокрема, у книзі відомого роздільнянського історика-краєзнавця, В.Я. Буковського «Горькая правда» (частина перша) знаходило цікаву історію про випадок закріпачення поміщиком Фомою Михайловичем Біцілі селян жителів села Бицилово. Цей пан залишився в народній памяті жорстоким кріпосником. А ось про пана Курта, який вважається засновником села Куртівка (теперішня Новоукраїнка) збереглася в народі зовсім інша память. Щоб поміщики з центральних губерній Росії не могли знайти своїх селян, які тікали на Південь України, пан Курта дозволяв втікачам брати прізвища померлих. Деякі просто змінювали одну-дві літери в своєму прізвищі.
 Селянська реформа 1861 року хоча і проголошувала визволення селян від кріпосної залежності, але в умовах самодержавної Російської імперії ця реформа проводилася не послідовно, з максимальним урахуванням інтересів багатих землевласників.

Наш край в 1900-1917 р.р.

Відмова від проведення подальших економічних і політичних реформ в часи правління Олександра ІІІ і Миколи ІІ мала наслідком загострення соціально-економічних проблем і різку активізацію революційного руху. В 1904 році розпочинається російсько-японська війна.  На початку 1904 року на станціях лінії Одеса-Бірзула, зокрема і в Роздільній зявилася серія листівок, що були видані Одеським комітетом РСДРП в звязку з російсько-японською війною «Хто наш ворог?», «До новобранців», «Війна і робітники», «До всіх громадян» та ін. Більшовики писали, що криком про війну самодержавство і капіталісти прагнуть відволікти робітників і селян від насущних проблем їх життя.
 Коли весною 1905 року по всій країні розгорнувся масовий революційний рух, в нього включилися й роздільнянські залізничники. Вони розповсюджували революційну літературу, вели агітацію серед селянства, організували страйк, в результаті якого було призупинено рух між станціями Одеса і Бірзула. 17 листопада 1905 року робітники і службовці Роздільної створили профспілку і знову вимагали покращання умов життя.
 Через три тижні Одеський комітет РСДРП прийняв план підготовки і проведення нового загального страйку, який розпочався 11 грудня 1905 року. Перестали ходити потяги, замовк телеграф. «На станціях Одеса-головна, Роздільна, Бірзула працюють на телеграфі сапери», - повідомлялося в газетах.
 Після придушення страйку розпочалися репресії. 19 грудня 1905 року роздільнянцям оголосили про заборону профспілки. Революційні настрої робітників, службовців були взяті під нагляд поліції.
 До середини першого десятиліття ХХ століття Роздільна посіла значне місце на транспортному шляху, що зєднував центральні області Росії і промисловий Донбас з Одеським морським портом. В 1906 році Роздільна стала станцією першого розряду. Через неї йшли тисячі пудів вантажів, які потім розтікалися по всьому світу. Розширились служби руху, шляху, а також залізничні майстерні. Було наново обладнано телеграф, почало діяти зворотне депо, де здійснювався поточний ремонт і заправка локомотивів зворотнього рейсу. Населення селища в той час складало 1174 чоловік. 300 з них працювали на залізниці, біля 500 займалися сільським господарством. Більшість з тих, хто займався сільським господарством, батракували, оскільки родючі землі навколо Роздільної належали великим землевласникам.
 В 1916 році населення Роздільної вже складало 1774 чоловік. Розширилися межі селища. З 90-х років ХІХ століття двокласне училище перетворилися на чотирикласне народне училище. Але цей навчальний заклад міг охопити тільки третину дітей шкільного віку. В Роздільній в ті часи існувала тісна, майже не пристосована для прийняття хворих амбулаторія, де працювали лікар та фельдшер, які повинні були також надавати медичну допомогу мешканцям навколишніх сіл.
 В 1901 році в Роздільній була побудована церква на кошти залізної дороги. Побудував її отець Іпполіт Миколайович Романович. В 1905 році на конкурсі культових архітектурних будов в Парижі Роздільнянська церква була відзначена як одна з кращих архітектурних споруд невеликих православних храмів. Церква була пятикупольною. Інтерєр храму відзначався цільністю загального вигляду і сповнений світла. Вміле розташування вікон створювало різноманітну гру світла від яскравого до сильно затемненого. При досить невеликому інтерєрі в ньому зберігалося відчуття простору. Храм був розписаний фресками. До революції на території Роздільнянського району знаходилося біля 8 храмів.
 З початком Першої світової війни експортно-імпортні перевезення Одеського вузла зупинилися. Частку паровозів депо Одеса-Товарна, Одеса-Сортувальна, Роздільна було переведено до депо Жмеринка, Козятин на Галіційську залізницю, де вони здійснювали перевезення вантажів для діючої армії. Лише в 1916 році після відкриття Румунського фронту різко зросла поїзна робота на Одеському вузлі і на ділянках Роздільна-Кишинів-Унгени-Ясси. Через надзвичайне перевантаження станції було побудовано відвідну колію Роздільна-Кучурган.
 Весна 1917 року ознаменувалася бурхливим виплеском революційної енергії народних мас. На початку квітня 1917 року «Селянська секція» комітету Одеської ради робітничих депутатів підготувала зїзд, який проходив в Одесі 6-12 квітня. Було ухвалено наступну резолюцію: «Земля належить народу. Земельну власність потрібно знищити». Селяни Роздільної створили свою Раду селянських депутатів весною 1917 року, яка діяла у тісному контакті з полковим комітетом 12-го Стародубського драгунського полку. Полк був розташований в Роздільній для охорони залізниці. З часом селянські депутати, залізничники, робітники і представники полкового комітету обєдналися в єдину Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів.
 В таких умовах в радах робітничих і селянських депутатів став зростати вплив партії більшовиків, яка відзначалася крайнім революційним радикалізмом, організованістю, рішучістю. Більшовики користувалися значним впливом в Роздільнянській раді робітничих, селянських і солдатських депутатів. Партія більшовиків впевнено йшла до своєї мети захоплення влади в країні.
 Вже об 11 годині ранку 25 жовтня 1917 року в Одесі було отримано телеграфне повідомлення про перемогу збройного заколоту в Петрограді. Підтримуючи залізничників інших станцій, місцеві більшовики і співчуваючі їм організували в Роздільній цілодобове чергування по вузлу, взяли під контроль телеграф і телефон, протидіяли перевезенню вірних уряду військ до революційного Петрограду.
 В кінці січня 1918 року в Роздільній виник більшовицький ревком, до складу якого увійшли робітники С.Я. Куртов, П.І. Рацек, В.І. Улусьян, Р.І. Шпак (голова). В Роздільній було проголошено радянську владу. За рішенням ревкому багато сімей бідняків переселилися в будинки багатіїв, удовам безкоштовно видавали зерно. Відкрився клуб-агітпункт, розгорнулася культурно-просвітницька робота. Для освітлення клубу залізничники встановили двигун з динамомашини.


Wikipedia

             Раздельная (укр. Роздільна) — город районного значения в Одесской области Украины, административный центр Раздельнянского района.
      Город основан в 1863 году. Во время Великой Отечественной войны был захвачен немцами и освобождён 4 апреля 1944 года в ходе Одесской операции.
  В районе функционирует 21 орган местного самоуправления: Раздельнянский райсовет, Раздельнянский горсовет, Лиманский поселковый совет и 18 сельских советов.
      В экономике преобладает сельскохозяйственное производство: выращиваются зерновые и технические культуры, овощи; развито виноградарство, садоводство, а также животноводство. Основными производителями сельхозпродуктов являются 29 сельхозпредприятий разных форм собственности, 205 крестьянских (фермерских) хозяйств, 2 сельскохозяйственных учебных заведения. Всего в аграрном секторе занято 24 тыс. взрослого населения.
    Промышленность представлена такими основными предприятиями, как: ООО «Хлебная гавань», ООО «Агроком» ОАО «Гидропресс», газовое хозяйство, ООО «Гарант-2», МП «Газовик», ООО «Раздельнянский райбыткомбинат», ООО «Добрый хлеб», молзавод, завод продтоваров, Кучурганский кирпичный завод, районная типография.
  Сеть общеобразовательных заведений района насчитывает 32 школы с украинским языком обучения, в том числе городскую школу-гимназию. Работают 2 музыкальные школы: в городе Раздельная и поселке Лиманское. Функционирует школа-интернат для умственно отсталых детей. Медицинское обслуживание населения проводит 41 медицинское учреждение.
  Узловая станция на Одесской (Украина) железной дороге. Расстояние до Одессы — 73 км. Общая площадь — 0,072 тыс. км² (7,207 га.).
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
© rozdilna.info

Основание города

 

  Как населенный пункт Раздельная возникла в период строительства железнодорожной линии Одесса-Балта (1863-1865 гг.) в том месте, где от нее отошли две линии - на Парканы и Бирзулу (Котовск).Этот факт и стал определяющим при выборе названия населенного пункта. Официальной датой основания города принято считать сентябрь 1863 года (22.9-1873). 

  Тяжелой была жизнь первых поселенцев - строителей дороги. Они ютились в землянках, в наскоро сколоченных бараках. Не хватало питьевой воды, из-за сильной засоленности местных источников ее приходилось доставлять за несколько верст. Часто вспыхивали эпидемии. В 1892 году построили вокзал – 2-х этажное здание из кирпича и камня-ракушника. К середине 90-х годов Раздельная представляла собой небольшой поселок, состоявший из 20 дворов. Рядом с землянками и бараками стояли два кабака и пекарня ; имелась почтово-телеграфная контора и пост метеорологического наблюдения, которые давали информацию машинистам паровозов о движении составов и о состоянии погоды. Жили в поселке 179 человек, занятых, главным образом, на железной дороге. Рабочие трудились по 15-10 часов и сутки, зарабатывая по 20-30 коп. в день. На станции в это время существовал рынок найма, куда стекались в поисках работы обездоленные люди из многих губерний России. Поддерживая тесную связь с рабочими Одессы, раздельнянские железнодорожники приняли активное участие во всеобщей стачке на юге России (июль-август 1903 г.). Они требовали увеличить расценки на поденную работу, оплачивать работу в праздничные дни в полуторном размере, выдавать зарплату два раза в месяц и т.д.. Силы их однако были малочисленны и недостаточно сплоченными, чтобы добиться от предпринимателей основательных уступок . Весной 1905 года раздельнянские железнодорожники организовали забастовку, в результате которой было приостановле­но движение между станциями Одесса и Бирзула. 17 ноября 1905 года рабочие и служащие Раздельной создали профсоюз и вновь потребовали коренного улучшения условий жизни. Спустя три недели Одесский комитет РСДРП, принял план подготовки и проведения новой всеобщей стачки, которая началась 11 декабря 1905 года. Перестали ходить поезда, умолк телеграф «На станциях Одесса-Главная, Раздельная , Бирзула работают на телеграфе саперы »,— сообщалось в печати. После подавления стачки начались репрессии. 19 декабря 1905 года раздельнянцам объявили о запрещении профсоюза. Революционно настроенные рабочие и служащие были взяты под надзор полиции. Им снижали заработную плату, нередко увольняли. К середине первого десятилетия XX в. Раздельная заняла значительное место на транспортном пути, соединяющем центральные области России и промышленный Донбасс с Одесским морским портом. В 1906 году станции присвоили первый класс. Через нее шли тыся­чи пудов грузов, которые затем растекались по всему миру. Расширились службы - движения, пути, тяги, а также железнодорожные мастерские. Был заново оборудован телеграф; начало действовать оборотное дело где производились текущий ремонт и заправка локомотивов обратного рейса. Население поселка в то время составляло 1174 человека. 300 человек из них работали на железной дороге, около 500 человек занимались сельским хозяйством. В течение последующего десятилетия население Раздельной увеличилось и в 1916 году составляло 1774 человека. Несколько раздвинулись границы поселка.

 

Первая мировая война

 

  С началом первой мировой войны большинство рабо­тоспособных мужчин ушло на фронт. У крестьян рек­визировали всех лошадей. Полевые работы приостано­вились. К тому же случился недород: в среднем с десятины собрали всего по 7 пудов пшеницы и по 9 пудов ржи. Цены на продовольственные и промышленные товары резко возросли. Разразился голод. Через Раздельную на фронт бесконечным потоком двигались эшелоны с воинскими формированиями, а навстречу им - составы с ранеными в сражениях солдатами.

 

Октябрьская революция

 

  Поддерживая железнодорожников других станций во время начала октябрьской революции, местные большевики и сочувствующие им организовали круглосуточное дежурство по узлу, взяли под контроль телеграф и телефон, противодействовали пе­реброске верных правительству войск в революционный Петроград (ныне Санкт-Петербург ). В конце 1918 года в Раздельной возник ревком. Была установлена Советская власть. Нашествие австро-германских войск Дальнейшее строительство новой жизни прервало нашествие в марте 1918 года австро-германских войск. Для борьбы с оккупантами в Раздельной по призыву ревкома был сформирован революционный отряд, который влился в 3-ю Особую революционную армию. Вокруг станции завязались тяжелые бои. Красноармейцы действовали решительно, нанося противнику ощутимые удары. В непосредственном контакте с ними дрались бойцы конно-разведывательного отряда Г.И.Котовского и интернациональных батальонов. Станция несколько раз переходила из рук в руки. Потерявший много живой силы и оружия, враг на некоторое время был отброшен от Раздельной. Однако слишком, неравными были силы. 7 марта 1918 года австро-германские войска захватили станцию. Революция в Германии, вспыхнувшая в ноябре 1918 го­да, вынудила войска оккупантов спешно оставить за­хваченные территории. Антанта Однако на смену одним интервентам пришли другие: на юге Украины высадились войска Антанты. В конце января 1919 года они заняли Раздельную. Весной 1919 года Красная Армия развернула наступление на юг. В районе Раздельной интервенты бросили против нее румынские части и 40-й французский стрелковый полк. Началось спешное сооружение ук­реплении, которые, однако, не сдержали стремитель­ного натиска красноармейцев. 10 апреля 1919 года в Раздельную вернулась советская власть. 16 мая 1919 года по приказу начальника штаба 3-й советской армии в Раздельной расквартировалась одна из воинских частей. Но уже в августе 1919 года Раздельную захватили деникинцы. Они вернули землю помещикам и стали преследовать активных борцов за Советскую власть. На станции снова начало действовать большевистское подполье. Раздельная рассматривалась деникинцами как важный опорный пункт. Поэтому они так упорно стремились удержать ее, когда станция попала в полосу наступ­ления 45-й советской стрелковой дивизии. Группа белогвардейских войск численностью до 3 тыс. человек при поддержке артиллерии и бронепоездов оказала сильное сопротив­ление, но разбита частями Красной Армии. 13 Февраля 1920 года трудящиеся приступили к восстановлению, разрушенного хозяйства, прежде всего железнодорожного, которое особенно пострадало в период военных действий. На протяжении 1921 - 1925 годов станция почти достигла уровня 1913 года по грузообороту и перевозкам пассажиров . Возобновили работу созданный в 1907 году кирпичный завод, мельница, маслобойня. Была заложена электростанция, отремонтирован пристанционный водопровод. Появились два новых жилых района. Открылись несколько кооперативных магазинов, амбулатория, детский сад, ясли,расширилось помещение школы. К февралю 1925 года на станции открыли школу-передвижку, затем - вечернюю школу. В восстановительный период положение на селе сложилось трудное. Крестьяне получили землю, однако большинство их не имело тягла, инвентаря, семян. В 1920 году 22 семьи раздельнянцев объединились в сельхозартель "Садовод. Она имела в своем распоряжении 40 десятин пахотной земли, 3 десятины огорода, 2 десятины сенокоса, а из инвентаря - приобретенные на коллективные средства сеялку и два пропашника. Однако разразившаяся засуха лишила коллектив артели возможности показать преимущества коллективного хозяйствования. На круг было получено менее чем 3 пуда зерна, в условиях голодного года артель распалась,. Раздельнянцы все активнее включались в общественную жизнь. Высокий трудовой подъем жителей поселка дал воз­можность уже к концу 20-х годов достичь довоенного уровня по грузообороту железнодорожной станции. Вступила в строй электростанция. Был построен эле­ватор, открылась районная типография. В1929 ходу на базе Раздельнянского кредитио-кооперативного общества организовалась сельскохозяйственная артель «Червоний трудiвик». Тогда же была создана Раздельнянская МТС. 5 мая 1931 года была основана газета "Вперед". В 1932 году раздельная стала районным центром. Однако это событие омрачил начавшийся голодомор. "Я думаю, что наступило время, когда нужно объявить украинцам о сокращении плана хлебозаготовок". Писал Сталин Кагановичу. 13 апреля 1934 года вышла тайная деректива Одесского исполкома к городским радам и районным исполкомам Одесской области: "Изъять из сельсоветов книги смертей за 1933 год по всем без исключения сельсоветам, а за 1932 г. по списку, сообщенному Управлением Народно-Хозяйственного Учета. Изъятые от сельсоветов книги передать на хранение в секретном порядке при райисполкомах."* Несмотря не на что уже к 1938 году, на железнодорожном узле трудились 1300 человек. Еще 300 раздельнянцев работали на предприятиях местной промышленно­сти. Во второй поло­вине 30-х годов, открылись больница на 50 коек, фельд­шерско-акушерский пункт и детская консультация, в ко­торых трудились 2 врача и 4 специалиста со средним медицинским образованием. Надлежащим образом была оборудована школа. Кроме клуба железнодорожников и открытый при нем еще в 20-х годах библиотеки, работали поселковый клуб, еще две библиотеки, летний кинотеатр.

 

Вторая мировая война

 

  С первых дней Великой Отечественной войны район был переведен на военное положение, станция подвергалась беспрерывным бомбарди­ровкам немецко-румынской авиации. В действующую армию ушло 1120 жителей района. С 8 августа 1941 года немецко-румынские войска захва­тили территорию района и на 32 месяца установили оккупационный ре­жим. Для врага станция Раздельная, как узловая, имела большое страте­гическое значение. Когда советские войска подошли к Раздельной, партизаны развернули боевые действия непосредственно на станции.

 

  В ночь с 3 на 4 апреля 1944 года конно-механизированная группа под командованием генерал-лейтенанта И. А. Плиева вступила в бой за Раздельную и к полудню овладела ею, перерезав железную дорогу, связывающую Одессу с Тирасполем. В ознаменование одержанной победы соединения и части, наиболее отличившиеся в боях за Раздельную, на основании приказа Верховного Главнокомандующего от 5 апреля 1944 года получили наименование "Раздельнянских" и были удостоены орденов. На фронтах Великой Отечественной войны защищали Родину 466 жителей поселка, из них 158 не вернулись с полей сражений, 296 человек отмечены правительственными наградами. Восстановление города Сразу же после освобождения Раздельной от фашистских оккупантов, развернулись восстановительные работы. Прежде всего, был восстановлен железнодорожный узел: заново уложен взорванный путь, отремонтирован подвижной состав, переоснащено депо. В мае 1944 года через Раздельную пошли поезда на Киев и Москву. Налаживалось медицинское обслуживание населения, открылась средняя школа, начали работу магазины. Был построен винодельческий завод, реконструирован элеватор. На промкомбинате открылись черепичный и столярный цехи. В связи с тем, что численность населения Раздельной за годы войны и голодомора уменьшилась, а в восстановительный период подавляющее большинство жителей поселка было занято на железной дороге, промышленных предприятиях и в учереждениях районного центра, колхоз "Червоний трудiвник" решили не возрождать. Значительную часть принадлежавших ему земель передали близлежащим сельхозартелям, а на остальных организовали плодопитомнический совхоз "Роздiльнянський" специализированный на выращивании саженцев декоративных и фруктовых деревьев. Велись работы по благоустройству Раздельной. Поднялись новые жилые дома, началась прокладка внутрипоселкового водопровода, был разбит лесопарк на 60 га. Улучшилось медицинское обслуживание населения. В расширенной за счет достройки помещения больнице работали два врачи и восемь специалистов со средним мeдецинcким образованием. В поселке функционировали две средние школы, где 97 педагогов обучали около 1600 учеников. Успешное завершение восстановительных работ яви­лось началом значительных преобразований в Раздель­ной. Перемены эти воистину рази­тельные. Об этом свидетельствует, в частности, тот факт, что бывший поселок железнодорожников и кре­стьян-хлебопашцев с мая 1957 года стал городом ра­йонного подчинения. В первую очередь была осуществлена реконструкция железнодорожного узла: внедрена тепловозная тяга, механизированы погрузочно-разгрузочные работы, обо­рудована сигнализации, установлена двухсторонняя радиосвязь между маневровыми тепловозами и диспет­черским пунктом. В результате скорость пассажирских поездов достигла 100 км, а товарных - 80 км в час, рез­ко возрос вагонооборот. Особо важное значение имело удлинение маневровой вытяжки и переоборудование горки по роспуску вагонов. Это дало возможность, не деля составы на части, формировать за смену 12 поездов, что значительно повысило производительность труда: теперь со станции ежегодно отправляется 131 400 вагонов, или на 1460 составов больше, чем в восьмой пятилетке. В 1975-м, построены общежитие для локомотивных бри­гад обратного рейса, новые бытовки, душевые, уста­новлены лампы дневного освещения, стрелочные посты оборудованы холодильниками, необходимыми электро­бытовыми приборами, налажены спецпитание, регулярные медицинские осмотры, создана узловая техническая. В 1962 году в городе построен молокозавод. Летом 1971 года в городе развернулось строительство завода кузнечно-прессового оборудования Одесского производственного объединения «Прессмаш» им. 60-летия Октября. Чтобы обеспечить предприятие кадрами, при нем было создано техническое училище, построено общежитие на 450 мест. В 1970 году открылся кинотеатр "Юбилейный". 1971—1975 г.г. в городе построены: районный дом культуры со зрительным залом на 500 мест, сред­няя школа № 2 на 960 мест, гостиница на 80 мест, рай­онный узел связи, автостанция, 5 общежитий, интер­наты для школьников и сады для детей дошкольного возраста, столовая, кафе. С 1976 по 1980 г. в районной поликлинике открыты урологический, гематологический, стоматологический кабинеты, а в больнице организованы службы анесте­зиологии и реанимации. В сентябре 1980 года при объединении станций Раздельная-1 и Раздельная-Сортировочная станция вошла в 100 важнейших станций советского союза. В 1987 в городе открыт историко-краеведческий музей.

Новейшая история

 

  В апреле 2003 года началось строительство нового вокзала и уже в ноябре того же года вокзал был готов к открытию. Новый вокзал стал подарком населению и работникам большого железнодорожного узла Раздельная, а также всем пассажирам которые пользуются железнодорожным транспортом. Расчетная вместительности вокзала 275 чел. в сутки. Вокзал представляет из себя трехэтажное строение, которое имеет: - На первом этаже - операционный зал, совмещенный с кассовым залом и залом ожидания, багажное отделение, кафе, магазин, парикмахерская, медпункт и отделение банка. - На втором этаже - зал повышенного комфорта, кафе и кабинеты администрации станции. - На третем этаже - 7 отельных номеров (4-х, 2-х местные номера, комната матери и ребенка). Ещё один важный аспект: современный вокзал сооружен не в столице, или в областном центре, а в глубинке. В конструктивных решениях и интерьерах вокзала использованы современые материалы. Большая часть конструкций исполнена по прогрессивным витражным технологиям. Крыша изготовлена из новейшего материала алькорплана. Площадь вокзала 4094 м2. Через станцию проходит : 11 пар скоростных поездов, 18 - пассажирских и 6 - пригородных ...

 

Герої Радянського Союзу в Роздільній 

Перший Герої Радянського Союзу на півдні Росії, і в Роздільній, Семен Кузьмич Осадчий –роздільнянець.  Працював слюсарем депо станції Роздільна. Служив  в Червоній Армії танкістом.

Відзначився в Іспанії, у роки тамтешньої громадянської війни, де воював .  З ним зустрічався і про нього писав також пов’язаний з Роздільною журналіст, засновник журналу «ОГонек» Михайло Кольцов. Письменник описав, як командир танкового взводу С.К.Осадчий таранив  два італійські танки у битві під Мадридом. Високе звання йому присвоєно 31 грудня 1936 року посмертно. Похований у столиці Іспанії.

 

Заслужені педагоги 

У другій міській  школі працювала вчителем української мови та літератури  Надія Василівна Козел, якій одній з перших в районі присвоїли високе звання «Заслужений учитель України». Сьогодні його носить також вчителька цієї школи Лідія Станіславівна Букрєєва.

 

Голос Роздільної 

 Роздільнянка Галина Василівна Олєніченко 1952 року дебютувала в Одеському оперному театрі. Потім співала на сценах Києва.  24 роки була солісткою Великого театру в Москві. Професор Олєніченко виховувала таланти  світового значення у знаменитій Російській академії музики імені Гнєсиних.

На Роздільнянщині виросла також  народна артистка  УРСР Н.Ф. Шакун.

 

Наше місто також прославили своїми талантами Заслужені працівники культури України Віталій Тарасович Лупша,  Наталя Сергіївна Пояцика, Василь Семенович Галуцький та інші.